ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ «КРУІЗУ»

Сьогодні людство живе в умовах фінансової цивілізації, «грошового ладу». У суспільній свідомості, і не лише на буденному рівні, остаточно ствердилося переконання: гроші є абсолютним еквівалентом можливостей людини впродовж усього життя і на всіх його рівнях. Причому не лише еквівалентом вартості виробленого товару чи затраченої праці, а саме всіх можливостей і здібностей — духовних, творчих, професійних тощо. Гроші стали визначальними не лише в економіці чи політиці, але й трансформувалися в креативи діяльності інтелектуальної еліти. Причому це не міф, не перебільшення, а реальна ситуація — не залежність, а зацікавленість творця в фінансовій підтримці. Людина давно вже боїться не Бога, не царя, не докорів совісті, а відсутності грошей. Саме останнє призводить не лише до злиднів і соціального падіння, але й до неможливості реалізувати себе в мистецтві, політиці, соціально-культурній і професійній діяльності. Гроші, фінансовий важіль є визначальними у геополітиці, дипломатії, бізнесі, владі.

Постійне зростання залежності від фінансового фактору привело до розриву між «реальними» й «віртуальними» грошима. Як відомо, вся світова економіка вкладається приблизно в 50 трлн. дол. Зараз немає потреби розмірковувати, що з цієї маси продукції, товарів та послуг є необхідним для життєзабезпечення, а що — ні. Важливо те, що об’єм всіляких фінансових паперів, випущених особливо багато за останні років 20, досягає, за різними оцінками, не менше 700 трлн. дол. Є навіть оцінки — більше одного квадрільйона — точної цифри вже ніхто не дає. Ведучі інвестиційні діячі (гравці), принаймні з тих, хто недавно розорився, володіючи, наприклад, 40 млрд. дол. реальних активів, контролювали активи в 1 трлн. дол. Важіль в 25 разів і нескладні розрахунки показують небачену рентабельність такого бізнесу.

Наскільки довго вся ця піраміда могла триматися? Виявляється, довго. Чи боявся хто з головних фінансових володарів дефолту? Малоймовірно. Як показує відомий російський економіст О.І.Агеєв, один із ключових механізмів успішного розвитку американської економіки пов’язаний з дефолтами — муніципальними, штатними, корпоративними тощо. Вони не обов’язкові й не завжди виникають у глобальному чи державному масштабі, хоча Велика депресія 30-х років минулого століття, на яку так часто сьогодні посилаються, починалася масовим каскадом дефолтів і «спалюванням» фінансових пірамід, на що гарячково реагували бізнес і населення. Одні розорялися, інші втрачали роботу, більшість впадали в апатію, але дехто збагачувався, ловлячи «рибу в каламутній воді». Логіка багатьох наших подій, які натхненно проводить вітчизняна політична й фінансова еліта, нагадує схему розгортання колапсу американського ринку того часу.

Інструментарій «спалювання» надлишкових зобов’язань досить обмежений і тому простий. Це може бути розв’язування гіперінфляції або девальвації. Хтось у відчаї буде тужити за своїми втраченими збереженнями, хтось їх зможе повернути, хтось буде сподіватись на допомогу влади чи судів, але в будь-якому випадку ця величезна маса обезцінених фінансових інструментів розчиниться, зникне, «спалиться». Лише в якійсь частині відрегулюється. Вибухнути миттєво вона не може — немає можливості об’єднатися громадянам, які втратили вклади, немає сил у банків, щоб вони могли змусити повернути кредити. Але найголовніше — фінанси тепер є глобальними, оскільки сама цивілізація фінансова, і немає жодного гравця, який був би зацікавлений все це миттєво обрушити, зруйнувати. Долар на сьогодні обслуговує близько 45 % міжнародних розрахунків (на початку 80-х — 80 %). Ще 30 % — це євро, решта — ієна та інші регіональні валюти.

Наступний метод, апробований в ХХ ст., — це світові війни, які приводять до списання не тільки фінансових надлишків, але й знищенню накопиченого матеріального капіталу. Сучасна економіка також реагує і на війни, і на глобальний тероризм. Вони ведуть до переоцінки капіталів і перерозподілу інвестицій. Мало того, сучасна економіка будується на довірі та мистецтві створювати фінансову звітність для ствердження своєї позиції в складній мережі фінансових відносин. Проте довіра, підкріплена рейтингом фіктивних (надутих) «фінансових імперій», не є надійною опорою для реальної економіки. Про що свідчать гучні й десятки менш відомих недавніх обвалів — банків, корпорацій, фірм тощо.

Логіка такого розвитку унеобхіднила кризу як вихід з ситуації, коли виникла реальна загроза отримання прибутку. Недаремно почали виникати пророцтва щодо закінчення «ери долара» і переходу до «амеро», пошуки нової світової валюти, попередження щодо загрози існування самої капіталістичної системи. Але чи така вже криза регульована? Тобто чи можливо кризу створити?
 

Яким повинен бути політичний лідер?

http://politiko.com.ua/polls/view?id=13 — проводилось оптування на одноіменну тему. Дали відповідь на питання 51 людина. З цих відповідей видно, що політичний лідер в першу чергу повинен бути Патріотом.

Лідер повинен бути строгим, але справедливим, а справедливим він може стати тільки тоді коли стане мудрим.. Потім він повинен мати гарну стратегію, тобто бути стратегом і звичайно далекоглядним стратегом, плюс, щоб ця стратегія не зашкодила його дипломатичності. Ще він повинен бути гарним організатором, та ще й послідовним у своїх кроках.

Його харизматичність затьмарює всіх, він вміє дуже гарно говорити. І до того ж винахідливийтворець нового, надійний, і що головне незалежний. Дуже працездатний і гарний господар.

Лідеру майже не потрібно бути спортсменом. Лідер не повинен бути товариським. Лідер і романтик речі не сумісні… і артистичність йому теж ні до чого. Бути люблячим це не для політичного лідера! Акуратність — не для лідерів, його фантазія, кому вона треба? його щедрість — не потрібна. Гостинним він теж не повинен бути і дружелюбним теж. А то що він повинен бути щасливим це майже нікого не турбує.

Ви таких лідерів бачили чи бачите у нас?

Прес-конференція в УНІАН.

”Презентація політичної соціальної мережі Politiko.com.ua. Вплив Інтернету на політику”

Анонс:
Відбудеться прес-конференція на тему: ”Презентація політичної соціальної мережі Politiko.com.ua. Вплив Інтернету на політику”. Автор ідеї розповість про можливості, що відкриваються перед політиками завдяки Politiko.com.ua і про перспективи розвитку громадянського суспільства. Також учасники розкажуть про те, як нові медіа в мережі Інтернет впливають на формування іміджу і як Інтернет допоміг Бараку Обамі перемогти на президентських виборах в США. Учасники: автор проекту політичної соціальної мережі Politiko.com.ua Дмитро Лисенко; консультант з інтернет-комунікацій Максим Саваневській; менеджер з нових медіа HOSHVA PR Катерина Холодило (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал). Контакти; press(at) politiko.com.ua Реєстрація на місці за редакційними посвідченнями.

Хохлосрач vs Кацапосрач.

В Росії — нова літературна хвиля, літературна мода — 2009. Одна за одною видаються  книги, які розповідають про російсько-український військовий конфлікт. Тема сезону. Хіт продажів… Пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає потужний відгук у маргінальних прошарках російського суспільства.

В ролі Імперії Добра — Росія, інструмент Світового Зла — Україна

Звичайно, одне таке творіння могло б з`явитися абсолютно випадково. Але щоб цілих п`ять — і ось так, гарнітуром, а точніше — серією, з помітною назвою «Війна на порозі»? П`ять книг надійшли в продаж всього лише за два з лишком місяця нинішнього року, як п`ять ракет на ціль, одна за одною. П`ять — це вже тенденція і серйозне соціальне замовлення. Адже можливо, що їх і більше ніж п`ять — просто не все мені потрапили під руку. І я майже упевнений, що за п`ятьма, які вже вистрелили, будуть і шоста, і сьома, і восьма.

Ось вони:

Глєб Бобров, «Эпоха мертворожденных».

Федір Березін, «Война 2010. Украинский фронт».

Максим Калашников, Сергей Бунтовський, «Независимая Украина. Крах проекта».

Георгій Савицький, «Поле боя – Украина. Сломанный трезубец».

Олександр Сєвєр, «Русско-украинские войны».

Всі книги, так або інакше, розповідають про військові конфлікти між Україною і Росією. В ролі Імперії Добра, ясна річ, виступає Росія. В ролі інструменту Світового Зла — Україна.

Коментувати ці творіння і їх авторів, прямо скажу, важко. Не тому, що цю базгранину, украй бездарну і неграмотну, не так вже складно розібрати по кісточках, а тому, що там просто немає теми для дискусії як такої. Тобто, якщо у читача цих книг виникає на них нормальна, на мою думку, людська реакція у вигляді крайньої огиди, то мені і доводити йому нічого — ну, справді, яке принципове значення має те, скільки разів автор пересмикнув: сто разів, чи двісті разів, чи тисячу разів? Скільки разів він збрехав, згущував фарби, перебрехав історію? Немає сенсу ловити кожну окрему вошу, якщо і для читача і для мене — для нас обох — очевидно, що автор вошивий з голови до ніг.

Сергій Ільченко, Москва

повна версія статті на http://unian.net/ukr/news/news-305206.html

мля.. це мені ще треба на англійську перевсти…

In Russia — new literary wave. Books which tell about the Russian-Ukrainian military conflict are given  out one by one. Theme of season. A hit of sales… is Search of external enemy «from above» meets a powerful review in the marginal layers of Russian society.

 In a role of Empire of Good — Russia, instrument of World Evil — Ukraine

 Certainly, one such creation would appear absolutely by chance. But, that whole five — and whew, by a series, with the noticeable name «Is there war on a threshold»? Five books entered sale just for two in abundance month of present year, as five rockets on a purpose, one by one. Five — it already tendency and serious social order. In fact possibly, that them and more than five — simply not all it was got me. And I am almost sure that after five, which fired off already, will be and sixth, and seventh, and eighth.

All books, so or differently, tell about soldiery conflicts between Ukraine and Russia. In a role of Empire of Good —  Russia comes forward. In a role of instrument of World Evil — Ukraine.

To comment these creations and their authors, will put baldly, hardness. Not so it is already difficult to pick to pieces, and because there simply there is not a theme for a discussion as such. Did he tell a lie how many times, exaggerated, garbled history? There is not sense to catch every separate louse, even if for a reader and for me — for us both — obviously, that an author is lousy from head to foot.

Sirgiy Ilchenko, Moscow

full version of the article here http://unian.net/ukr/news/news-305206.html

Китай!!! Захоплення Землі?

Китай скуповує землі в Африці, рудники в Астралії та запустив десятки інфраструктурних проектів. Ріст економіки за минулий місяць — 7%.

Тиха експансія діє…

China buys up earths in Africa and mineries in Australia, also started tens of infrastructural projects. Growth of economy for the last month — 7%.

Quiet expansion operates…

Китай

Ми всє здесь на работє, дружище…

 

 

Так, ситуація спірна. "Кто прав, кто виноват" не зрозуміти. Але:

1. Депутатська недоторканність напавлена на виконання ними їх конституційних обов"язків, як депутатів, а отже, це законодача діяльність. В цьому ролику я жодної законодавчої діяльності не побачив, так чому тоді кричати: "Нападєніє на депутата!!!" ? (до речі, коли там  знімуть депутатську недоторканность?)

2. Газ Фірташа чи не Фірташа повинен вирішити суд.

3. Це реально виглядає як розборки і дуже непрофесійні розборки. 

P/S. Ще сподобалась фраза СБУшника — "Я на роботі", а якийсь депутат йому спокійно відповів "ми всє здєсь на роботє дружищє" — цікава робота така.

Думайте люди. Думайте.

Цікава демократія.

 

Тимошенко Tymoshenko

 

 

Сьогодні відбулася сесія Верховної Ради. Що ж там цікавого відбулося? Сьогодні Юлія Тимошенко відзвітувала депутатам про стан, просто про стан.)))

Посварилися, побилися, а на вулиці люди мітингують. Цікаве відбулося голосування.

У депутатів від БЮТ позабирали картки, щоб не проголосували за відставки уряду, але якийсь  депутат від БЮТ все ж таки умудрився проголосувати — за відставку уряду.

А Партія Регіонів не захотіла переєстровуватись для нового голосування, бо їх стало менеше чим депутатських карток. А чому менше? Тому що мітингувальники біля ВРУ заблокували проїзд до Ради, щоб побачити як депутати пішки додому будуть добиратись. Ось така у нас цікава демократія!

Чи хочете бути політиком?

В мене виникло питання: чи зможуть нові люди, які стануть політиками змінити ситуацію на краще?

Чи таке питання: чи хочете Ви бути політиком?

Чекаю на ваші відповіді.